Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№5 (79)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Про Вознесіння Господнє і П'ятидесятницю

Дивенъ Богъ во святыхъ Своихъ. Великомученик Георгій Побідоносець

Звір з сімома головами

Щоденник священика

Чудо зцілення

Звичаї перших християн. Аскетизм християн

Богоугодний дроворуб

Паління

Джерело святої Анни

Допомогла Почаївська ікона

Дитяча сторінка
Мученик Іоан, младенець Київський

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Доброта і слушність

Роздуми напередодні візиту (якого могло б і не бути)

Католицизм у Сирії

Ісус чи Іісус Христос?

Правда про Фатіму

Дивенъ Богъ во святыхъ Своихъ. Життя преподобного Микити Затворника (31 січня ст.ст.)

Лікарі - угодники божі

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ПРАВДА ПРО ФАТІМУ

В останні роки в деяких православних виданнях можна зустріти співчутливі думки про так звані фатімські явища 1915-1917 р., що відбулися в Португалії в містечку Кова і Ірія. Співчуття це грунтується на тому, що в контексті фатімських подій згадується Росія, “навернення Росії”. Дехто навіть майбутній візит папи Римського в Україну бачить в цьому ж контексті. Але в якому саме? Чи лишає він нам підставу для співчуття цим нагадуванням? Наскільки обгрунтовані надії на якесь “порозуміння” з католицизмом з приводу Фатіми, що мають вже й деякий суспільний резонанс? Що ж реально відбулося? Чим саме характерні фатімські явища? Спробуємо розібратися.

Троє португальських дітей: Францішко і Жасінта Марту і, особливо, Лючія даш Сантуш стали свідками надприроднього явлення істот, визнаних за ангела і Богородицю, причому остання їх поява супроводжувалася небесними знаменнями при великій кількості народу. Францішко і Жасінта незабаром померли, а Лючія стала католицькою черницею і багато років була внутрішньо залежна від того, що відбулося з нею, і отримувала ще “одкровення” і була для католиків ніби пророчицею, ясновидицею, котрій багато чого “відкрито” в долі світу. Відношення католицького духовенства до цих явищ змінювалося від початкового подиву і недовіри до всекатолицького прийняття їх і “благословення” своєрідної фатімської індустрії - широкого тиражування літератури, листівок, тріумфальний марш по світу з, спеціально виготовленою, фатімською статуєю і т.п. З численних опитувань Лючії, проведених латинськими кліриками, народилася чимала кількість книг, три з яких ми і використовуємо в нашому огляді. Це “Фатіма. Повість про Фатіму, найбільше чудо нашого часу”, Брюссель, 1991 р., “Фатімська звістка: трагедія чи надія?” Антоніо А. Бореллі, Париж, 1992 р. і “Матінка Лючія розповідає про Фатіму”, Португалія, Фатіма, 1991р.

ПОЧАТОК ФАТІМИ

“Це відбувалося з квітня по жовтень 1915 року”, - згадує Лючія, - “Приблизно опівдні ми з'їли наш хліб, який взяли з собою, і після цього я запропонувала моїм подругам прочитати зі мною Розарій, вони охоче погодилися. Як тільки ми почали молитву, то побачили перед очима над деревами ніби завислу в повітрі фігуру, схожу на статую зі снігу, що ставала прозорою, коли її пронизувало проміння сонця”, “щось схоже на хмару, біліше від снігу, прозоре і обрисом нагадувало людину”. - “Що це таке?”, - злякавшись, запитала моя супутниця. - “Я не знаю”.

Ми продовжували нашу молитву, не зводячи очей з цієї фігури, що зникла, як тільки ми скінчили. Я про це нікому нічого не сказала. Але мої подруги, прийшовши додому, розповіли про цю подію.

Звістка поширилася, і якось, коли я прийшла додому, моя мати запитала:

- Послухай, говорять, що ти там щось, я не знаю що, бачила. Що ти бачила?

- Я не знаю, як сказати. Це виглядало як істота, одягнена в простирадло. Я не змогла розгледіти особу і не знаю, чи мало воно очі і руки”

“Це було явлення Ангела, - пише в іншому місці своїх спогадів Лючія, - котрий спочатку ще не наважився відкритися”.

“У інші дні це повторилося ще два рази”.

Отже, щось з'явилося у полі зору. І сталося це три рази.

Далі слідує спілкування. Але не будемо забігати наперед, і декілька зауважень зробимо вже зараз.

1) Невиразність, ніби неповнота реальності явища (“Це виглядало як істота, одягнена в простирадло” і “я не знаю, чи мало воно очі і руки”) може бути співставлена з надреальністю опису явищ, що збереглися в православній традиції. Але нам це для визначення джерела фатімських явищ дає небагато - з православної традиції відомо, що і бісівське явлення може бути сліпучо-яскравим.

2) Непевність баченого у дітей. Їх реакція на цю подію посилилась від зацікавлення і подиву інших. “Явлення мовчить - і Лючія не може висловитися”.

3) Багаторазовість явлень (перші явлення “ангела” - три рази, наступні три - спілкування з “ангелом” і ще шість разів - явлення “Пані”).

4) Діти вже не дивуються, вони привикли. Ми отримуємо характеристики майже медіумічні, і виникає питання: чи не шукає цей дивний образ, внесений у свідомість Лючії баченим дозволу на прийняття. Чого, як правило, ніколи не допускає благодать, приходячи, по свідченню святих отців, незалежно і владно. “Повинен зауважити, - пише святитель Ігнатій (Брянчанінов), - що падший дух, бажаючи опанувати Христовим подвижником, не діє владно, а спокушаючи, і шукає нагоди заручитися згодою людини на запропоновану принаду і після отримання згоди опановує жертву... “, а “Святий Дух діє незалежно, як Бог: приходить тоді, коли людина себе смирила до самозречення і свідомо погодилася з тим, що Бог Сам вирішує, як діяти Йому - аж ніяк не сподівається пришестя Його. Нежданно змінює розум, змінює серце. Дією Своєю охоплює всю волю і всю спроможність підготовленої (без себелюбства) людини, яка не аналізуватиме причини дійства в ній і самого дійства”.

ПЕРШІ ЯВЛЕННЯ “АНГЕЛА”

“На відстані, через дерева в напрямку сходу (ми) побачили світло, біліше від снігу, у формі прозорої фігури юнака (14-15 років), що сяяла як кришталь на сонці”. “Побачили, що фігура лине до нас через оливковий гай”.

“Чим ближче він підходив, тим краще ми могли розрізнити його риси. Ми були здивовані і заворожені. Не могли вимовити ні слова. Коли він наблизився, то сказав:

- Не бійтеся, я Ангел світу! Моліться зі мною. Він опустився на коліна і схилив голову до землі. Захоплені надприродною силою, ми зробили те саме і повторили слова, що почули від Нього: “Боже, я вірую в Тебе, я молюся Тобі, я сподіваюся на Тебе, я люблю Тебе. Я прошу в Тебе прощення за тих, хто не вірить у Тебе, не молиться Тобі, не сподівається на Тебе, не любить Тебе”.

Після того, як ми повторили це три рази, Він піднявся і сказав: “Так ви повинні молитися. Серця Іісуса і Діви Марії очікують ваших особливих молитв”.

І Він зник. Атмосфера надприродності, що оточувала нас, була такою вражаючою, що досить довго ми не могли прийти до тями. Ми залишалися в стані, у якому нас покинув Ангел, і повторювали ту саму молитву. Ми почували присутність Бога так близько, що не наважувалися навіть говорити між собою. Атмосфера цього відчуття і навіть наступного дня не покидала наш дух і дуже повільно зникала...

“Його слова настільки глибоко запали в нашу пам'ять, що ми їх ніколи не забували. З цього моменту ми проводили багато часу, повторюючи ці слова, і так низько вклонялися, що іноді падали від утоми”.

Тут теж випливає щось цікаве. “Ангел” починає спілкування з дітьми, пропонуючи їм не що інше, як молитву поклоніння. Тут не можна не зауважити, що православна традиція зберегла чимало описів випадків, коли саме з поклоніння починають духи зла спокушати подвижників. Тільки в Києво-Печерському патерику зустрічаємо два таких випадки: у житії Микити затворника і в житії преп. Ісаакія затворника. Про це знав і говорив преп. Антоній Великий:

“Приступивши, вони говорять наляканим людям: “Впадіть ниць і віддайте поклін”. Таким чином вони обдурили язичників і були визнані ними за богів” - говорив преподобний отець про необачне поклоніння як початок демонослужіння.

Цікаво, що у фатімській молитві поклоніння а) немає імені Божого (як і в момент знайомства), але і біс може вимовляти ім'я Боже (наприклад: “...вони закричали: що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий...” (Мф. 8, 29). Виявляємо також і те, що молитва, яку повторюють діти за “ангелом”, б) зухваліша за першосвященну молитву Христа (порівняй: “Я за них благаю, не за весь світ благаю, але за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої” (Ін. 17, 9), “Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом Твоїм” (Ін. 17, 20) і “Я прошу в Тебе прощення за тих, хто не вірить у Тебе, не молиться Тобі, не сподівається на Тебе, не любить Тебе” (повторюють діти за фатімським “ангелом”).

Господь закликає всіх, вірніше, особисто кожного, і не можна людині спастися, якщо вона не буде виконувати це, або якщо вона сама не хоче цього, як не можна причастися замість когось. То чи не занадто важку ношу звалює “ангел” на дітей, які, за свідченням самої Лючії, квапливо вимовляють слова молитви, бо хочуть бавитися?

Що сказав Господь пророку Єздрі, що возревновав про Ізраїль? “І Він сказав мені: немає судді вище Бога, немає розуміючого більш за Всевишнього. Гине багато хто в цьому житті, тому що не дотримують запропонованого їм закону Божого. Бо строго повелів Бог наслідувачам, коли вони прийшли, що виконуючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані. А вони не послухалися, і заперечили Йому, утвердили в собі помисли суєтні. Захопившись гріховними спокусами, сказали про Всевишнього, що Його немає, не пізнали шляхів Його, знехтували законом Його, знехтували заповітами Його, не чинили справ Його. І тому, Єздра, порожнім порожнє, а повним повне” (3 Єздра, 7, 19-25).

“Друге явлення повинно було бути в розпалі літа (1916 р.). У ці особо спекотливі дні ми приганяли череду вже до полудня додому і тільки під вечір знову виганяли. Час після полудня ми проводили в тіні дерев...

Раптом ми побачили перед нами того ж Ангела: “Що ви робите? Моліться, багато моліться! Серця Іісуса і Діви Марії призначили вам здійснити акт милосердя. Постійно приносьте Всевишньому молитви і жертви”.

(Новий Завіт знає тільки одну жертву, вчинену Господом і Богом нашим Іісусом Христом на Голгофі і яка повторюється щодня під час Божественної Літургії. Очевидно, у даному випадку “ангел” говорив про інший вид жертви).

“- Як приносити жертви? - запитала я.

- Перетворюйте все, що можете, в жертву, щоб спокутувати гріхи, що ображають Його, і несіть їх як прохання, щоб грішники одумалися. Завоюйте цим світ вашої батьківщини. Я - її Ангел-хранитель, Ангел Португалії.”

(В книзі М. А. Стаховича “Фатімські явлення Божої Матері розрада Росії”, 1992, с. 12, “ангел”, що явився дітям і назвав себе Ангелом Португалії, названий вже Архангелом Михаїлом).

“Не бійтеся страждань, слухняно витримуйте все, що Господь вам пошле”.

Ці слова Ангела ніби запалили світло в наших серцях, світло, яке вказало нам, що є Бог, і як Він нас любить і хоче, щоб ми любили Його. Ми зрозуміли, що означає жертва, і що Йому миле, і як Він в ім'я жертв наверне грішників.

З цього часу ми почали жертвувати Господу тим, що було неприємне нам, але тоді ми ще не знали як умертвити бажання плоті самокатуванням, ми тільки годинами молилися молитвами Ангела, розпростершись на землі” (МЛрФ, с. 153).

(Далі буде)

Ієродиякон Макарій
“Правда про Фатіму”

 

На початок сторінки

Hosted by uCoz