Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ІСУС ЧИ ІІСУС ХРИСТОС?“Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу...”
(Пс. 113, 9) “Вона породить Сина, і ти даси Йому ім'я Іісус”... (Мф. 1, 21). У давнину ім'я людини означало роль, яку її буття відігравало у всесвіті (1). Ім'я дитяти означало його майбутню діяльність. Ім'я - це синонім самої особи. Змінити комусь ім'я - означало надати йому нову особистість, вчинити його своїм підлеглим, своїм васалом (4 Цар. 23, 34; 24, 17). Коли Господь об'являє Аврамові, що є Його Богом, і укладає з ним завіт, Він змінює його ім'я з Аврама на Авраама: “Я, - ось мій заповіт з тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. І не буде кликатись ім'я твоє: Аврам (сильний батько), а буде ім'я твоє: Авраам (батько багатьох), бо вчинив я тебе батьком багатьох народів” (Бут. 17, 4-5). Так само ім'я: Сара змінюється на Сарра (вельможа, княжна): “І сказав Авраамові Бог: “Сара, жінка твоя нехай свого ймення не кличе вже Сара, бо ймення їй: Сарра” (Бут. 17,15). Яків стає Ізраїлем (Бут. 32, 29). У Новому Завіті Христос нарікає Симона Петром, сини Заведея стають “синами грому”. Більшість отців Церкви переконана, що Господь назвав і Савла Павлом, хоч про це не сказано в Діяннях Апостолів, а ні в Посланнях. І всі ці особи разом зі зміною імені змінилися самі. Це ж відбувається і при хрещенні, і при чернечому постризі: символічно - вмирає стара людина, народжується нова. Бог ототожнюється зі Своїм Ім'ям: “І хвалитися будуть Тобою всі, що люблять Ім'я Твоє” (Пс. 5, 12); “Буду прославляти Господа за правдою Його, буду співати імені Господа Всевишнього”(Пс. 7, 18); “Бо він побачить діло рук Моїх у себе, він буде святити Моє ім'я; Святого Яковлева будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись”(Іс. 29, 23); “Якщо ти не будеш виконувати старанно всі слова Закону, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа, Бога твого, то Господь наведе надзвичайні кари на тебе та на потомство твоє...” (Втор. 28, 58). Той, Хто перевищує всяке ім'я у Своїй Сутності, розкривається створеним “по образу” розумним істотам в безлічі імен: Вічний, Всемогутній, Вседержитель, Всевідаючий, Світло, Життя, Краса, Мудрість, Благість, Істина, Любов, Святий, Праведний, Спасаючий, Освячення... І хоч Буття Бога у своїй сутності перевищує всі імена, Він продовжує відкриватися в іменах... Дві тисячі років тому Предвічний наш Творець, Слово Отче - Логос - став Чоловіком (Флп. 2, 7). “І Слово стало плоттю, і вселилося між нами” (Ін.1,14). Перед непорочним зачаттям Господа Архангел об'явив Його Ім'я: Бог - Спаситель, Ягве спасає (арам. Jeshua, дав. євр. Jehоshua, гр. Ihsoyz; ц-сл. Іисuсъ, укр. Іісус). Ім'я Іісус не було рідкісним серед єврейського народу. В Старому Завіті в різних книгах згадується десять осіб, які носять його. І саме це ім'я об'явив Архангел Гавриїл Пресвятій Діві Марії (Лк. 1, 31) та Її обручникові праведному Йосифу (Мф. 1, 21), звелівши наректи ним Дитя. Св. Іоан Златоуст вважає, що саме для того, щоб подібність імен нікого не ввела в оману, євангеліст Матфей розпочинає свою благовість словами: “Родовід Іісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового” (Мф. 1, 1). Ім'я Іісус відкриває людям мету приходу Бога во плоті - “нашого ради спасіння” (Символ Віри). У Богочоловікові Іісусі “живе вся повнота Божества тілесно” (Кол. 2, 9). “Единство ипостаси, одновременно Божеской и человеческой, т. е. Богочеловеческой, выражается в единстве имени - Иисус, которое есть одинаково имя Бога и человека” - каже богослов Сергій Булгаков (3) . Він вважає, що більшість імен, в яких Бог відкривається людині, виражають ті чи інші Божі якості, і лише два імені: у Старому Завіті - Ягве і в Новому - Іісус, - стосуються безпосередньо до самої іпостасі, не до присудка, а до підмета, “и имя воплощающегося Слова Иисус есть Богочеловеческое имя, уже представляющее собою явное откровение о богочеловечестве, т.е. о сочеловечности Бога, и богообразности человека, поскольку одно и то же имя применимо к ипостаси Бога и человека” (4) . Христос приніс людям пізнання Святої Трійці, відкрив, що і Слово, і Дух - не енергії Єдиного Сущого, а Іпостасі, рівнодостойні Отцю. Єдиносущний Бог це множина в Іпостасях, а образ цього Бога - єдина людська природа в багатьох іпостасях. Ім'я “Аз Єсмь”, об'явлене Мойсеєві, є іменем як усієї Трійці, так і кожної Іпостасі окремо, так, як ім'я Господь відноситься до всіх трьох Божих Осіб і до кожної з них зокрема. Так само і Ім'я Іісус - Бог-Спаситель - можна віднести і до Пресвятої Трійці, і до Кожної з Її Осіб, але в досвіді молитви, як зазначає преп. Софроній (Сахаров), ми вживаємо Ім'я Іісус виключно як власне ім'я Христа, Другої Особи Пресвятої Трійці (5) . Велике Ім'я Святої Трійці, так само велике й Ім'я Іісус. Це Ім'я онтологічно пов'язане з Богом, це Ім'я - святе, в ньому присутній Бог. Це - Ім'я, що понад усяке ім'я (Флп. 2, 9). “І коли чого попросите в ім'я Моє, Я те зроблю” - обіцяє Господь (Ін. 14, 14). Святе Письмо Нового Завіту описує предивні чудеса , які творили апостоли в Ім'я Іісуса (Дн. 3, 6; 9, 13; 4, 30; 16, 18; 19, 30). І в наш час молитва Іменем Іісуса, т. зв. Іісусова молитва, розповсюджена по всьому світу, нею моляться монахи і миряни. Наші предки прийняли християнство з Візантії, а з ним - і грецьку форму Імені Господнього: Ihsoyz. Це слово у грецькій мові має три склади. Церковно-слов'янська мова відтворює Ім'я Спасителя як ІисuсЇъ, і це слово - також трискладове. В українській мові в різні періоди бачимо різні форми написання: Іисусъ, Исоусъ, Іисоусъ, Исус, Ісус, Іісус. Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. фіксує прикметник Исоусовъ (6) у формах Іісусова рождества, Исусово рождество, рождества Исусъ Христова. Дві голосні на початку слова бачимо в Остромировому Євангелії: Иісусъ (Мф. 9, 27; 26, 49; 26, 69), Іисус (Лк. 11, 1) В цьому Євангелії дві голосні в Господньому Імені зустрічаються 557 разів, а одна – Исусъ – 24 рази. З двома голосними на початку написане Ім'я Господнє в Ізборнику Святослава, в Юріївській Євангелії, у деяких Євангеліях ХІІ-ХVІ ст., в Апостолах ХІV- ХVІ, в нотних стихирях ХІІ- ХVІ ст (7) . Грецькі букви йота та іта в українській мові, як і в грецькій, у цій позиції вимовляються як [i]. Початкова “і” в імені Іісус - складотворча, бо в іншому випадку мало б писатися Їсус, як Яків, Юда, Єремія, Йосиф, а такого написання не знаходимо. Щоправда, у скороченнях зустрічається “ЇІс”, “ЇІсъ”, на іконах часто бачимо “Іс Хс”, але в таких підписах, здебільшого, зображується перша і остання буква слова (8) . І все ж в наші дні переважає форма Ісус, слово двоскладове. Написання Іісус зустрічаємо у “Букварі” Т. Шевченка, у деяких виданнях 20-30 рр. ХХ ст., у наукових виданнях Української Православної Церкви, написання Іисусъ - у виданнях Львівської Ставропігії початку ХХ ст. (напр. Новый Завhтъ Господа нашого Іисуса Христа – Львів, 1903; Под Твою милость. Молитвослов – Львів , 1906); у Пулюя: Исус. Склад, а на письмі буква могли втратитися в Імені Господа в українській мові не лише внаслідок злиття двох “і”, а й під впливом латинської традиції, де йота втратила складотворчість і з наступною етою дала [je], хоч на письмі збереглися дві букви. В наш час - час Церковного відродження, коли глибше вникаємо в правду нашої віри, намагаємося бути християнами не лише назвою, то, фактично, надійшла пора усталити єдину форму написання Імені Господа, повернути втрачену літеру, а з нею і втрачений склад. Ім'я Іісус було об'явлене з висот, це не вимисел земного розуму, хоча і виражене тварним словом. Об'явлення - це акт, енергія Божества, належить вона до іншої сфери і трансцендентує космічні енергії. У своїй понадсвітовій славі Ім'я Іісус - метакосмічне. В Ньому - не тільки Бог, але й увесь рід людський (9) . Це Ім'я дароване нам у конкретній звуковій формі, і ми, з роду в рід, маємо благоговійно і трепетно передавати цей дар, свято Його зберігаючи. Каже св. Василій Великий: “Як я прийняв, так і вірую, а як вірую, так і ісповідую”. Ім'я Господа - Ім'я канонічне, на нього не можуть впливати зміни правопису. Три склади цього Імені в нашій традиції зафіксовані у піснеспівах, в яких, як відомо, домінує слово, а не мелодія. П'ять відповідно складених перстів, благословляючої десниці, священика означають Ім'я Іісус Христос, яке має п'ять складів. А головне, втрата літери і складу - це зміна імені (згадаймо Аврам - Авраам, Сара - Сарра). Хто дав нам право змінювати Ім'я Господа? Зміна імені передбачає зміну особистості, а “Іісус Христос учора, і сьогодні і навіки Той же” (Євр. 13, 8). ПРИМІТКИ 1. Див. Slownik teologii biblijnej. Red. Nacz. Xavier Leon Dufour. - Poznan , 1990 , - c.322-323; 344-345. 2. Див. Свят. Иоанн Златоуст. Толкование на св.Матфея евангелиста. - Москва, 1993. - С.20. 3. Булгаков Сергий, протоиерей. Агнец Божий. - Москва, 2000. - С. 272 - 273. 4. Там само. С. 273. 5. Див. Архимандрит Софроний (Сахаров). О молитве. О молитве Иисусовой. - Киев, 2000. - С. 116. 6. Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. - Київ, 1977. - т. 1. - С. 452-453. 7. Дьяченко Г. Полный церковно-славянский словарь. - Москва, 1993. - С. 236. 8. Про суперечки з приводу написання Імені Іісус див.: Там само. С. 1001-1003. 9. Див. Архимандрит Софроний (Сахаров). О молитве. О молитве Иисусовой. - С. 121. Оксана Михайленко,
м. Львів |
|||||||
