Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЗВІР З СІМОМА ГОЛОВАМИБОЖЕ, НАМ ЄДНІСТЬ ПОДАЙ!В чому причина нашого матеріального та духовного зубожіння? Як вийти з цього становища? Чи можна знайти відповідь у Святому Письмі? Адже не ми перші потрапили у таку скруту, подібні випадки вже не раз були в історії людства. На сьогодні Україна має досвід з практики двох протилежних антагоністичних вчень “месійного” характеру: колишній комунізм і сучасний націоналізм. Саме носії цих ідей безпідставно стверджують, що вони здатні вивести народ і державу з кризи і саме вони можуть врятувати націю. Носіїв цих ідей просто шкода: першим політиком був сатана, і він далі хитро відвертає людські душі від Бога і направляє до примари, яка називається... ідея. Щодо комунізму, то ми на практиці пересвідчились, до чого привела людство ця ідея - до кризи. А націоналізм існував до пори до часу тільки в головах його ідеологів, і непросто піддати його аналізу. Його ми намагатимемося робити виключно по Слову Божому. Приказка каже, що мудрий вчиться на чужих помилках, а дурень - на своїх. В Біблії ми бачимо, як відбуваються підйоми та падіння народу древнього Ізраїлю, і ми повинні не повторювали чужих помилок... А хто ж цей керманич, який розділяє і володарює і сьогодні? Диявол! Це він, орудуючи нами, в хаосі творить царство зла, готуючи грунт для приходу антихриста. І тому будемо пам'ятати те, що знали наші предки це за часів Володимира Великого - в єдності сила народу.
НАЦІОНАЛІЗМ ЧИ ПАТРІОТИЗМ?Яке ж ставлення націоналізму до свободи і до релігії? Схема цієї ідеї -“людина-нація-Бог”. Зауважмо, спершу - людина, а Богу відведене останнє місце. Націоналізму глибоко чужим є християнський аскетизм, як вияв “слабкості духу”. В Україні можуть існувати тільки ті релігійні організації, які свої центри мають в Україні. При чому особливо лукаво замовчується про те, що центр УГКЦ - патріарх (папа), не в Україні, а в Римі. Так само релігійні центри протестантів знаходяться в Західній Європі, США і т.д. Тож націоналізм суперечить сам собі в своїй глибинній суті. Націоналізм вимагає об'єднання всіх православних конфесій в одну Українську Церкву, яка повинна бути більше українською, аніж Православною. Бо у Православ'ї Церква - єдина, але ж Соборна. І в Україні Українська Православна Церква тільки за назвою держави, де знаходиться, - українська, а по природі - єдина з усіма Помісними Церквами (як говориться у Символі віри). Разом з тим дозволяється існування свідків Єгови, які не визнають ні символіки, ні гімну держави, в якій знаходяться, відмовляються від її захисту із зброєю в руках, і забороняється існування УПЦ, яка щодня молиться за цю Українську державу. Знову протиріччя! Людина з тверезим поглядом на речі відразу ж помітить, що тут - політичний розрахунок, а не піклування про долю народу, і що націоналізм по своїй суті - глибоко антагоністичне вчення. А тепер звернемось до історії ізраїльського народу. Чому Бог осудив на знищення народи Палестини (ханаанців, філістимлян та ін.)? За те, що вони у своїй духовній і тілесній розпусті дійшли до краю - ці народи приносили людські жертви дияволу і шанували його як Бога. Тобто, причина знищення будь-якого народу - це ідолопоклонство, чи відступ від Закону Божого (наприклад, в Содомі). Це перший висновок зі Святого Письма. Розглянемо тепер життя самих іудеїв. Коли за відступлення від Закону Божого цей народ був покараний поневоленням, то не покаявся в гріхах (шлях до знищення рабства), а підняв збройне повстання. Господь же остаточно відійшов через це від Ізраїлю, який потрапив у ще важче, вавілонське рабство, і перебував у ньому доти, аж поки не розкаявся. Згадаємо інший момент історії цього народу - часи новозавітні. Іудеї в своєму осліпленні шукали способу звільнитися від римського поневолення. Готувалось збройне повстання проти Риму. В пустелі збирались загони, які воювали проти римлян (одним з них керував Варавва, якого Апостол називає “розбійником”). Іудеї були націоналістами і чекали свого Месію, який визволив би їх з полону. Коли з'ясувалося, що Христос - “не той” Месія, вони його вбили руками римлян, як зрадника народу (радив віддавати “кесарю кесареве” /Мф. 22,21/). І дальше не каялися у Боговбивстві, а готували повстання. Повстання вдалося, єврейський народ тимчасово звільнився від рабства. Звільнився ціною відступлення від Бога! Тоді Бог остаточно залишив Свій народ - невдовзі римляни зруйнували Єрусалим, а самих іудеїв, як нерозкаяних бунтівників, розсіяли по цілому світу. Отже, націоналізм засуджується самим життям Іісуса Христа. Проте це не означає, що Він не любив Свій народ. Навпаки, Він гірко оплакував долю народу і Єрусалиму. Він пропонував йому спасіння в Бозі, а іудеї вирішили по своїй гордині, спастися без Бога, своїми силами. Любов до рідної землі, до свого народу, його співдружність з іншими народами називається патріотизмом. І з цієї точки зору Христос був Патріотом Свого народу. Отже, патріотизм благословляється Богом. Це другий висновок з історії іудейського народу. А тепер згадаємо історію України. Внаслідок відступлення від православної віри у XVI-XVII ст., Бог попустив унію (духовне рабство), яка була апогеєм і логічним завершенням боговідступництва українського народу і видиме рабство польське. Та коли народ схаменувся і розкаявся, то Бог допоміг Сагайдачному (цьому українському Макковею), а пізніше і Хмельницькому, визволити народ наш від польсько-католицького гніту. Під якими гаслами вони виступили? “За Православну віру і Україну”. Бачите, який різкий контраст з націоналізмом? Ці національні герої були патріотами своєї землі, але не націоналістами, бо на перше місце ставили Бога, а не Україну. Через це Бог їм і допомагав! Чому, знову ж таки у 1919 р. український народ потрапив у рабство комунізму? Бо Україну почали будувати без Бога. Створили свою липківську самозвану церкву, перетворили її в духовне міністерство (при Петлюрі). Ідеологія націоналізму говорить, що Церква потрібна постільки, поскільки вона утверджує державу, а не по істинності, по щирому служінні Богу. Таким чином, спершу - Україна, а потім Бог. Ось на чому утверджували Українську державу борці за її волю. Бог став придатком держави, релігія перетворилась в той же “дурман” (як і при комунізмі). Жертви почали приноситися не Богу, а Україні. Святих почали робити з національних героїв, а не з подвижників благочестя. Забули, що Церква, в своїй духовній суті - інтернаціональна (слова Апостола, що в Бога немає ні скіфа, ні елліна, ні іудея). Таким чином народ знехтував першою заповіддю Закону Божого: “Я є Бог твій, не май собі інших богів, окрім Мене”, та другою: “Не сотвори собі кумира”, сотворивши кумира з ймення “Україна”. Через це український народ і попав у рабство комунізму. Коли ж він морально огрубів, замість того, щоб покаятись, то Бог попустив на нього кари, як на древніх єгиптян - голодомор, концтабори, знищення храмів, війна і т.д. Народ не каявся у своєму боговідступництві 70 років. До речі, не розкаявся він в цьому і досі. Бог попустив Україні стати державою в 1991 році, попустив за гріхи людей, а не благословив! Так попустив Бог і іудеям тимчасово перемогти римлян. Але через це відійшов від єврейського народу. Так Бог відходить і від українського народу. По-перше, через те, що народ не розкаявся в гріхах, а почав їх повторювати (створивши знову розкольницькі незаконні “церкви”), а по-друге, через те, що самостійну Україну намагаються будувати без Бога. В псалмі говориться: “Якщо не Господь будує дім, то марно трудиться будівничий” (Пс. 126,1). Хіба ж будинок мав на увазі Пророк? Ні, державу! Чому вона будується без Бога? Тому що в ній діє “свобода совісті”, за якою нашу рідну Православну віру перетворили в одну з багатьох “конфесій”, так паплюжать і перекреслюють всю історію українського народу. А Україна наводнилася чужими брехливими вченнями. Хто з тих, що мають владу, просять в Бога допомоги в своїй державотворчій праці? В нас сатанинська свобода дійшла до того, що аборт став - законним явищем, культивуються содомські гріхи, блуд; сім'я - це не святе, а розлучення - норма! Ось що принесла нашій землі ця “свобода” - воля від Бога! Пригадаймо недавню подію: екс-прем'єр-міністр Віктор Ющенко в своєму інтерв'ю сказав: “Заради українського вибору, я здатний співпрацювати з сатаною”... Справжня ж свобода - це є свобода у Христі. За вченням Божим, тільки той є вільним, хто чинить волю Божу, виконує Його Заповіді, вільний від гріха. Справжня причина теперішніх наших бід - народ відступив від Бога. Любити Вітчизну - це природньо. Більше того, хто її не любить, той омертвів душею. Він, як братовбивця Каїн, поневіряється по світу. Навряд чи така людина могла б любити Бога, Який створив і матір, і батька, і дружину, і дітей, і цей народ, і нашу Вітчизну. Ще в минулому столітті свт. Філарет Московський сказав, що без любові до земної Вітчизни немає любові і до Небесної. Та й Господь любив свій народ і журився за нього, оплакував його гірку долю. Але вище цієї природньої любові стоїть любов до Бога. Коли земна любов стає перешкодою на шляху любові до Бога (любов до земних благ - зневага Бога), то ми не можемо називатися християнами. Ось приклад Старого Завіту. Авраам - “батько всіх віруючих”, любив свою вітчизну, але по слову Божому, з любові до Бога покидає її - свої землі і мандрує в чужий невідомий край. Ще приклад. Лот любив свою нову вітчизну (Содом) і журився за її мешканців, але по слову Божому, не роздумуючи, покидає її і спасається. Його ж дружина, яка не змогла подолати в собі прихильності до земної вітчизни, не послухалася Бога (оглянулася) і перетворилася в соляний стовп. Невже апостол Павло не любив свій народ, мандруючи і живучи серед поганів? Ні! Він за своїх братів-іудеїв готовий був віддати життя (Рим. 9,14). Але, з іншої сторони, він хотів звільнитись від уз плоті і бути з Христом. І цим він являє приклад того, як треба любити Бога - вище над усякі ідеї, посади, титули... А життя треба віддавати за віру Христову, бо “блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів'я та наклепи через Мене” (Мф. 5, 11). Справжнє християнство стоїть на смиренні і любові, а, де присутня гординя (націоналізм), - це вже від диявола. То ж чи варто блаженство у Бога міняти за 30 срібняків?
ЯК ПОДОЛАТИ КРИЗУ В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ?По-друге, об'єднатись в єдину Церкву Христову: канонічну, яка була б законною частинкою Вселенської Церкви. Заборонити всі тоталітарні секти, які руйнують цілісність народу і держави. Керівництво держави повинно бути віруючим (православним), а сама держава побудована на засадах Православ'я. Вибирати керівництво слід не за “виборчими технологіями” та “словесній мудрості”, а по міцній вірі і благочестю. Тільки тоді можна сподіватися, що український народ не стане рабом західної безбожної цивілізації, а наша земля - сировинним придатком до неї. Ось тоді Україна знову стане Святою Руссю. В наш час любов до Батьківщини містично втілюється то в ідею земного раю, то, навпаки, в сексотство - там Батьківщина, де платять доларами. Ми цураємося своєї рідної мови в побуті, на роботі і т.д., любимо чужинську музику, забуваючи, що українські народні пісні - одні з найкращих пісень в світі, дивимося чужі (і по змісту і суті) фільми, залюбки купуємо Кока-Колу та імпортні жуйки і т. д. Видно хтось дуже зацікавлений, щоб в Україні не було нічого споконвічно-українського. Все це вказує на те, що ми не любимо рідної Вітчизни, а є ідейними слимаками - “не гарячі і не холодні”. Що з нами сталося? Місце колишньої Польщі для нас замінила об'єднана Європа. Нас сприймають як слуг, постачальників дешевої робочої сили та дівчат, як помийну яму для всього світового непотребу, а не як об'єктивну державну одиницю. Якщо ми не хочемо стати другим Заїром, другим Содомом, то мусимо, об'єднавшись навколо канонічної Православної Церкви, створити Українську державу на засадах Православ'я, і єдиними устами в любові до Бога і України, сказати в своєму серці: “Господь наш і Бог наш! Ти - наше світло в темряві життя! Ти наш Шлях до Вітчизни Небесної! Дай нам, Господи, сили служити Тобі єдиному, збери своїх розсіяних і заблукалих овечок в єдину Отару Христову! Сотвори з народу українського - народ Божий, а з України - Святу Русь і благослови нас на подвиг несіння Хреста, щоб славилось і на Небі і на землі пресвяте ім'я Твоє Отця і Сина, і Святого Духа во віки віков!” Священик Миколай Розбицький,
с. Лип'янка, Черкаської єпархії |
|||||||
