Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЛІКАРІ - УГОДНИКИ БОЖІЗ розповіді...- Чудні діла Твої, Господи, - сказала бабуся. - Все дав мені - і життя, і віру, і здоров'я, і дітей благополучних. За все Йому вдячна. - Адже я, - продовжувала вона, - ще коли молодою була, ледве з життям не простилася, але Господь милував. Давно це було. Залишилася без чоловіка з двома дітками малими, а часи голодні були. Тільки стали вони підростати, і на ноги ставати, як у мене раптом виразка шлунку виявилася - все дітям віддавала, а сама їла не знати що. І така виразка, що лікарі говорять: не виріжемо, то й місяця не проживеш, а різати почнемо - можеш і померти відразу - давай підписку, що на операцію погоджуєшся. Але з операцією є надія, що ще поживеш. Ось тут я й розревілася. Як молодою вмирати? Життя ще й не бачила. І діточок на кого лишати? Горювала-горювала, а жити хочеться, стала думати. Думала-думала і відчуваю - серце підказує - помру від операції. А я віруючою була, з пелюшок хрещена, хоча і віра була слабка і в церкву майже не ходила - так, тільки при нагоді на великі свята. Тут віра моя і укріпилася - на кого ж залишалося сподіватися, як не на Бога. У церкву пішла, помолилась, стала міркувати, та й вирішила: ні, я угодників Божих на лікарів не проміняю. Лікарі хоча теж без Бога нічого зробити не зможуть, але вони де - у лікарні, а угодники Божі перебувають біля престолу Господа на небесах, і молитва їх перед Господом сильна, чує їх Господь, і все їм дає. Я угодникам і Матері Божій помолюся, вони Спасителя впросять - змилується Господь і вилікує мене і діткам моїм загинути не дасть. І зцілив мене Господь - не відразу! - скільки служб простояла, скільки поклонів, постилася, молилася, святу воду пила, мощі преподобного Сергія сльозами обливала. Адже я на нього, Преподобного, всю свою надію поклала - тут поруч з Лаврою жила, багато про його заступництво і поміч від віруючих чула. І мені допоміг угодник Божий - дарував через нього Господь мені здоров'я, і яке - не тільки виразка цілком затяглася, без лікарів і ліків, але і потім все життя майже нічим не хворіла. А скільки трудилася, скільки скорбот перенесла, хлопців виростила, в інститути пішли, інженерами тепер. З тих пір я зовсім віруючою стала, намагаюся по-церковному жити, у храм на службу часто ходжу, більше сюди, в Лавру, - квартира в мене отут недалеко. І за все Богу, Матінці Божій і захиснику нашому преподобному Сергію дякую. От як милість Божа зі мною, грішною була і є Священик Володимир Ємелічив
“Розповіді про чудеса” РОЗПОВІДЬ СТАРЕНЬКОЇ СУСІДКИ“Якого Бога? - глумливо відповіла жінка, - Твого Бога немає. Дивись, Він нічого не може мені зробити. Якщо є Бог, нехай я згорю!” - закричала вона, задерши голову вгору. Не пройшло і року, як старша дочка цієї жінки, збираючись пекти хліб, розтоплювала піч. Дрова не займалися і вона вирішила хлюпнути в піч керосину, не розрахувала і линула на себе. Вогонь відразу ж охопив її. Вона згоріла. Пройшло зовсім небагато часу і її молодшу дочку гнали в Німеччину в поїзді, набитому іншими дівчатами. Поїзд потрапив під бомби. Ніхто з її супутниць навіть не були поранені, а дочку тієї жінки, що руйнувала церкву, буквально розірвало бомбою. З тих пір я знаю, що Бог є. Записав священик Ігор Сава
“Летопись Православия” №2, 2001, Запоріжська єпархія Слухайте радіо “Радонеж”! Православна радіопередача щоденно
|
|||||||
