Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети "Світло Православ'я"

№8 (82)  2001 р. Анонс номера Зміст номера: Преображення Господнє Преподобний Лаврентій Чернігівський Практика чиноприйому в історії Церкви Криза Католицької Церкви Хресний хід по Україні дійшов до Львівщини Вплив посту і молитви на організм людини Почаївська Лавра та її святині Монастир - мірило віри Дитяча сторінка Дитинство і юність преподобного Авраамія Смоленського Велика зрада Явлення мертвого Записи святителя Петра Могили Про Літургію нашу та уніатську Ритуальне вбивство Криваві меси. Діалог з православним священиком Православна сім'я. Розлучення Життя та чудеса почаївського старця схимонаха Амфілохія       Газета "Світло Православ'я" Засновник і видавець: Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви. Реєстраційне свідоцтво КВ-975. Виходить з 1.01.1994р. Редакційна рада: протопресвітер Василій Осташевський, священик Андрій Ткачов, Анатолій Шевченко, Оксана Жаборинська Адреса редакції: 79008, м. Львів, вул. Короленка, 3. а/с 1352 Веб-дизайн: Олександр Денисюк E-mail: alexdeni@mail.ru   Від   20.1.2001 Від   24.1.2001

ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА ТА ЇЇ СВЯТИНІ Почаївська Лавра зі своїми святинями: відбитком Стопи Божої Матері, Почаївською чудотворною іконою Богородиці, іконою з правого боку головного вівтаря та святими мощами преподобного Іова є відомою далеко за межами Волинської землі. Так, в Москві в старовину були відомі чудесами дві ікони - копії Почаївської. Навіть в далекій Сибірській землі, недалеко від Тобольська, в Іоано-Введенському монастирі збереглася копія Почаївської ікони Божої Матері, яка прославилася чудесами, а саме зціленням від холери в 1848 році. Багато тоді померло людей від холери, але як тільки винесли ікону на площу і відслужили перед нею молебень і віруючі приложилися до неї - епідемія холери в той же день припинилася. Серед святинь Почаївської лаври в Успенському храмі з правого боку від вівтаря знаходиться на стіні чудотворна ікона Божої Матері, яка зветься Київська (Києво-Печерська) тому, що вона була привезена з Києва в подарунок Почаївському монастирю при наміснику Антонію (Рафальському) і священоархімандриту Інокентію, єпископу Волинському і Житомирському в 1831 році, коли рішенням Синоду монастир було класифіковано в Лавру. Ікона була намальована невідомим художником Києво-Печерської лаври. Риза була виготовлена почаївськими майстрами. Перше, широко відоме, чудо від цієї ікони сталося 25 червня 1911 року, коли в Успенський собор привели важко хворого інваліда з паралізованими ногами часів русько-японської війни Деренчука Григорія Івановича, родом з Бессарабії. В окопах за Харбіном вибухом снаряду Деренчук був важко поранений в обидві ноги. Військовий поїзд, який перевозив поранених, в тому числі і Деренчука, в дорозі підірвали і пораненого викинуло на сніг при 40-градусному морозі. Серце рідної матері відчувало велике горе сина, а тому вона пішла до церкви і щиро молилася перед іконою Божої Матері за життя і здоров'я свого сина-воїна. А крім того, сам поранений Деренчук, лежачи на снігу, молився Божій Матері словами: “Пресвята Богородице спаси мене, не дай мені померти на чужині без святої сповіді і Причастя”. І по вірі і молитві рідної матері над ним простягнувся Покров Божої Матері, який і врятував йому життя. Він пролежав цілу ніч на снігу. То була воістину страшна ніч. Вранці його підібрали. Поранений відморозив собі лице, ноги і руки і дуже застудився. Почав ходити після тривалого лікування, але почалося психічне захворювання. Ним оволоділа манія покінчити життя самогубством. Кілька разів він кидався під поїзд, але кожного разу його рятували добрі люди. Через якийсь час в нього наступив параліч і він зовсім перестав ходити. Консиліум лікарів визнав хворобу невиліковною і його відправили в Київ. В лікарні він познайомився з однією жінкою Іриною Лазаревич, яка шість років хворіла на ноги і чудом зцілилася від Почаївської ікони Божої Матері. За порадою цієї жінки Деренчук відправився в Почаївську Лавру. Прибувши в Почаїв, він 23 червня 1911 року, в суботу, прийшов в Успенський храм. Після Літургії і акафісту перед іконою Почаївською хворий випив води від Стопи Божої Матері і почав щиро молитися перед іконою з правого боку від вівтаря. Раптом він відчув, як по ньому ніби пройшов електричний струм. Він весь затремтів і став здоровим. Відкинувши милиці і тримаючись за огорожу, сам підійшов до ікони і приложився. Уздоровлений, залишив біля ікони свої милиці, які стоять і до сьогодні, нагадуючи всім вірним силу Божу і любов Божої Матері до всіх, що звертаються до Неї з вірою і надією під час хвороб і життєвих скорбот. І в наш час не обділені Її ласкою і допомогою віруючі, що звертаються до Бога з вірою і щирою молитвою до Божої Матері. Так, в 1999 році, 10 вересня в день святкування перенесення мощей преподобного Іова, Божа Мати зцілила хворого Канишевича Михаїла Леонідовича, який з дитинства ходив тільки з допомогою милиць. Він прибув з Росії, з Орловської області. За своє життя багато потратив на лікування, але безрезультатно. Мати Божа через чудотворну ікону Київську протягнула йому руку допомоги і він став здоровий, залишивши свої милиці біля ікони, як спогад про це велике чудо, як і повчає нас Христос: “Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспокою вас” (Мф. 11, 28). Багато в кожного з нас є життєвих негараздів і різних хвороб, яким ніхто не може зарадити крім Бога, Матері Божої і святих Угодників Божих. В усіх життєвих скорботах звертаймося з вірою і молитвою до Господа і Пречистої Його Матері, бо багато благодатних чудес явила і являє Образ Почаївської Божої Матері побожним людям через віру, любов і чисте серце. Радуйся, Похвало Почаевская, и всего мира Надеждо и Утішение! Митрофорний протоієрей Володимир Бабич, кандидат богослов'я, м. Львів

 

На початок сторінки