ПАСХАЛЬНЕ ДИВО
Дійові особи:
Мати, син, донька,
Марія Магдалина,
Перша мироносиця,
Друга мироносиця,
Тиверій, воїн,
Ангел,
Перший придворний,
Другий придворний
Син:
Мамо, а коли будемо писанки писати?
Мати:
Крашанки вже фарбуються в цибулинні.
Донька:
А чому кажуть крашанки і писанки?
Мати:
Ти уважно подивись і все зрозумієш.
(Донька бере в руки крашанку і писанку).
Донька:
Знаю, знаю! Крашанка, бо її фарбують всю однаковою фарбою, а писанка, бо її малюють, вірніше пишуть, бо кожний малюнок, то якийсь знак.
Мати:
Молодець! А знаєте, чому це так роблять?
Син:
Ні...
Мати:
А було це так...
Марія Магдалина:
Голгофа, хрест,
Страшні криваві сни...
Товпа реве: “Розпни його, розпни!”
І розп'яли...
Перша мироносиця:
На голові вінок,
По краплі кров
Спливає у струмок
Товпа реве:
Коли Ти Бог єси
Зійди з хреста
І Сам Себе спаси!
Якщо не Бог, а лиш юдейський Цар,
Військами ворогів Своїх удар!
А Ти мовчиш, здригаєшся, мов трус, -
Га! Ти не Бог, лиш Назорей Іісус!
Друга Мироносиця:
Голгофа, хрест,
Страшні криваві сни:
Прости їм, Боже,
Бо сліпі вони...
Марія Магдалина:
Як Іісус Христос, Син Божий,
Помер за всіх нас на хресті,
Вся земля засумувала
Й небеса були сумні.
Перша Мироносиця:
3 жалю й болю затремтіли
Стопи й шпилі синіх гір.
А з-за хмар не було видно
Ані сонця, ані зір.
Друга Мироносиця:
Вже три дні, як хмари стали,
Потемнів Єрусалим,
Як Іісуса поховали,
Вкрили каменем важким.
Перша Мироносиця:
Вже три дні, як суд ворожий
На хресті Христа розп'яв,
Вже три дні, як Він, Син Божий,
За нас всіх терпів, страждав.
Марія Магдалина:
Підем, сестри, підем живо
До могили припадем...
Але що там? Що за диво?
Гріб увесь горить вогнем!
Гляньте, сестри! Гріб порожній!
Хтось той камінь відвалив!
Ангел:
Се вчинив Господь Всеможний!
Він воскрес!
Мироносиці:
O, диво див!
Ангел:
Не лякаєтесь! Приступайте!
Я посланник із небес!
Марія Магдалина:
То є ангел з неба, сестри!
Ангел:
Так, це я. Христос Воскрес!
О, Воістину Воскрес!
Той, що був і є з Небес!
Чудо се добро віщує:
Правда в світі запанує!
Всіх нас нині звеселяє
Диво див святе, чудесне!
Вже нас горе не здолає,
Наша доля ще воскресне!
Донька:
Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До віщих, до церковних позолот.
Син:
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце, полотно небес.
І крашанку, як усмішку підносить,
Христос Воскрес!
Всі:
Воістину Воскрес!
Мати:
Переповнена вірою, Марія Магдалина проповідувала Воскресення Христове у багатьох країнах, а, перебуваючи у Римі, свята віднайшла можливість відвідати імператора Тиверія.
Воїн:
Хто ти, жінко?
Марія Магдалина:
Я Марія з міста Магдали. Я прийшла, щоб повідомити імператору важливу звістку.
Воїн:
Чи відомо тобі про звичай, за яким всі, хто відвідує імператора, повинні піднести йому дари? Чи є у тебе коштовності, дорогі тканини чи щось інше для нашого володаря?
Марія Магдалина:
Ні, все своє багатство я роздала бідним. Проте, у мене є інший скарб - віра у Господа нашого, Іісуса Христа.
Воїн:
Можливо, у тебе є які-небудь гостинці для імператора?
Марія Магдалина:
Дорогих страв я не маю. Є лише це (показує яйце).
(Воїн пропускає Марію Магдалину, їй назустріч йде імператор)
Марія Магдалина:
Христос Воскрес!
Тиверій:
Як може хтось воскреснути із мертвих? Важко у це повірити! Так само, як повірити у те, що це яйце може стати червоним.
Перший придворний:
Поглянь скоріш, яйце починає рожевіти.
Другий придворний:
Ні, яйце почервоніло.
Обидва (разом):
O, диво! Воістину Христос Воскрес!
Мати:
Без писанки і крашанки не обходиться жоден Великдень. Ще перші християни висловлювали спільну радість Світлого Христового Воскресення взаємним цілуванням та обмінювались пофарбованими у червоний колір яйцями. Свята рівноапостольна Марія Магдалина першою показала віруючим приклад цього радісного даропринесення.
Використання пасхальних яєць також означало радість, бо саме червоний колір є її символом. Яйце має ще одне значення. Воно символізує наше майбутнє воскресення: як з яйця народжується жива істота, що раніше не мала жодних ознак життя, так колись воскреснуть мертві для вічного життя через Воскресення Христа.
Донька:
Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема,
Мама тільки помагала,
Малювала я сама.
Змалювала диво-пташку,
Вісім хрестиків дрібних,
І малесенькі ялинки
Й поясочок поміж них.
Хоч не зразу змалювала -
Зіпсувала п'ять яєць
Та як шосте закінчила.
Тато мовив: “Молодець!”
Я цю писанку, напевне,
Для Іванка залишу,
А для мами і для тата
Ще дві кращі напишу.
Син:
Курка з нашого села -
Гляньте! - писанку знесла!
Може не повірить хтось -
Ось вона у мене, ось.
Тут узори й тут узори,
А між них високі гори.
Сяє зірка із небес,
Возвіща: Христос Воскрес!
Ангел:
Хто народ свій щиро любить,
Рідну землю, хто коха',
В того серце золотою писанкою сяє.
Хто свою любов покаже
Не словами, а ділами,
В того серденько найкраще -
Писанка над писанками!
А яка вона прекрасна,
Хай з вас кожний поміркує
Чудні квіти на Великдень
Сам Христос на ній малює!
(Кінець)
Львівське молодіжне братство
чудотворної ікони Божої Матері "Почаївська"
