Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети "Світло Православ'я"

№5 (91)  2002 р. Анонс номера Зміст номера: Пасхальне послання архієпископа Львівського і Галицького Августина Пасха: вихід з пекла Пасха: смерть і страждання - як розуміють її католики та протестанти Свята великомучениця Ірина Таємниця гробу Господнього Пасха в часи гонінь на Церкву. Пасха у вигнанні Як матінка Діонісія з кіньми христосувалася Пасха в Москві Життя молодих людей зараз є далеко не простим... Сторінка православної молоді Пасхальне диво В ніч на пасху. Дитяча сторінка Парадокси релігійної статистики Таємне стає явним Оновлення ікони Що хоче нам сказати Господь? Падіння з дзвіниці Симпатичне чудовище Яблуко Молитва матері Тяготи сучасних жінок-мироносиць Дві кави по-турецьки Моя дружина православна... (Лист в газету) "Обливаний понеділок" З усього світу...       Газета "Світло Православ'я" Засновник і видавець: Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви. Реєстраційне свідоцтво КВ-975. Виходить з 1.01.1994р. Редакційна рада: протопресвітер Василій Осташевський, священик Андрій Ткачов, Анатолій Шевченко, Оксана Жаборинська Адреса редакції: 79008, м. Львів, вул. Короленка, 3. а/с 1352 Веб-дизайн: Олександр Денисюк E-mail: alexdeni@mail.ru   Від   20.1.2001 Від   24.1.2001

ПАДІННЯ З ДЗВІНИЦІ. Цю історію я почув у Ростові-на-Дону, а відбулася вона два роки тому... - Ось, з того “мостика” він і впав, - показали мені робочі на самісінький верх дзвіниці, що, обнесена будівельними лісами, стала схожою на їжака. - Він штукатурив стіну і раптом, не розрахувавши, ступив крок назад. Дошки нахилилися, і він звалився... У цей день Православна Церква відзначала День Святого Духа. 35-річний штукатур Віктор Чанпалов, що працював на будівництві дзвіниці ростовського Собору Різдва Пресвятої Богородиці, впав з 30-метрової висоти. - Ми в цей момент були внизу, будівельний розчин замішували. Почувши зверху шум - відбігли. Перша думка була - баддя зірвалася. дивимось - а це Вітька. Летить між ригелями і стіною і, немов гімнаст в цирку, виробляє кульбіти з переворотами, ударяючись то животом, то спиною об залізні балки... І - об бетон! - ба-бах! Нам аж моторошно стало від цього звуку. Ну, думаємо, хана! Тепер кісток не збереш. Віктор лежав на бетоні розпластаний, з відкритими очима, і здавався бездиханним. Раптом він глухо застогнав і сів, здивовано моргаючи. Було схоже, що він і сам не встиг зрозуміти, що ж таке з ним сталося. Попросив закурити. А коли спробував встати - йому не дозволили. Боялися за хребет, всі бачили, як він при падінні “складався” вдвоє. Оперативно прибула “швидка” доставила Чанпалова в прийомне відділення однієї з ростовських лікарень, де його чекав нейрохірург, що готувався збирати потерпілого по частинах. Але після ретельного огляду лікарі зі здивуванням констатували: пацієнт цілісінький. Не підтвердився навіть передбачуваний струс мозку. Тільки невеликий поріз на шкірі голови. І рознеслася по Ростові чутка, що Віктора врятував Сам Господь. Про це говорили і священики. Та й люди невіруючі приходили до дзвіниці, щоб власними очима подивитися і переконатися: впавши з такої висоти, залишитися живим неможливо. Те, що трапилося, настільки потрясло Чанпалова, що він, з його власних слів, увірував. І через кілька днів хрестився в храмі св. Іоана Предтечі. Священик, що його хрестив, сказав, що цим явленим чудом Господь стукає в серця усім нам: увіруйте і покайтеся. І подарував Біблію з дарчим написом про цей пам'ятний день. Андрій Вікторович Полинський, м. Ростов-на-Дону ,"Русский Дом", №3, 2002

 

На початок сторінки