Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ПАРАДОКСИ РЕЛІГІЙНОЇ СТАТИСТИКИДругою за чисельністю приходів є Українська Греко-Католицька Церква - 3289 парафій. Вражає. Але подивімося на статистику в областях: 95 % цих парафій сконцентровані в Галичині і Закарпатті, і тільки 5 % по всій іншій території України. Причому в 15-ти з 24-х областей їх кількість знаходиться в межах одного десятка (та ж картина в Києві і Севастополі), а в останніх 9-ти - в межах 20 парафій. Зауважимо також, що у вищезгаданому регіоні проживає близько 5 млн. чоловік, з яких лише половина є уніатами, отже, від загального числа населення України греко-католики складають лише 5 %, в той час, як від загального числа релігійних громад (включаючи протестантів) вони складають 14%. Як у такому випадку, чи не експансією на Схід, пояснити рішення собору єпископів УГКЦ про перенесення рези-денції глави цієї церкви в Київ, де вже виділені 6 гектарів землі(!) під будівництво кафедрального уніатського собору на лівому березі Дніпра. В той час як у Львові православний архієпископ Львівський і Галицький Августин ось вже 9 років (!) не може отримати ділянки землі під будівництво єпархіального управління і собору. Невелика кількість священнослужителів УГКЦ (1944) в порівнянні з кількістю парафій говорить не стільки про нестачу кадрів, скільки про відсутність місць у західному регіоні для повноцінного служіння. Велика кількість монастирів і їх насельників (відповідно 86 і 1123), а також учнів навчальних закладів (1166) при відсутності місць для служіння в регіоні традиційного заселення свідчить про неминучість міграції уніатського духовенства на Схід. Найбільш цікавою є інформація про Українську Православну Церкву - Київський патріархат і Українську Автокефальну Православну Церкву. За даними Держкомрелігій, в УАПЦ 1052 парафії і 653 священнослужителі, причому річний приріст складає аж 44 парафії і 25 священнослужителів. Отже, на початок минулого року чиновники нараховували 1013 парафій і 628 священнослужителів УАПЦ. Але це не відповідає даним самої УАПЦ, що на своєму соборі взимку 2001 року провела “ревізію” власного господарства і чесно зізналася в існуванні 561 парафії і 404 священнослужителів (дані з офіційного сайта УАПЦ). Причому більше 80 % з них сконцентровані в тих же 3-х областях Західної України (Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській). Як не згадати про “мертві душі” Чичикова. Не менш курйозною є ситуація з монастирями в УАПЦ. За 2001 рік їх кількість збільшилася з 1 до 3, але кількість ченців зменшилося з 4 до 0 (!). Задача з двома невідомими: по-перше, як могла збільшитися кількість монастирів при повній відсутності ченців і, по-друге, як Держкомрелігій міг зареєструвати 2 нових монастирі, коли для цього необхідно подати дані про чернечу громаду, що складається не менше ніж з 10-ти чоловік, в той час як у нас їх мінус 4? Приблизно така ж історія і з навчальними закладами. Їх зареєстровано 8 і навчається в них за даними Держкомрелігій, 205 чоловік. В результаті нехитрих математичних дій (розділити кількість учнів на кількість навчальних закладів і на кількість років навчання) виходить, що в кожному класі семінарій УАПЦ вчиться аж цілих 6 учнів. Що стосується УПЦ-КП, то за даними Держкомрелігій, нараховується 3010 парафій цієї релігійної організації, в яких служать 2443 священнослужителя. Знаючи про традиції філаретівського розколу до “самороздування”, прагнення реєструвати і створювати паралельні структури і громади, а також маючи інформацію від єпархіальных архієреїв про те, що дані Держкомрелігій завищені як мінімум на третину, маємо картину, коли реально існує близько 2000 парафій, з яких 80% знаходяться в західних областях України. Причому в жодній області України Київський патріархат не є домінуючою конфесією. Правди ради треба відзначити, що в трьох Галицьких областях філаретівців більше, ніж православних, але в той же час їх значно менше, ніж уніатів. Щоб підтвердити свої припущення про практику реєстрації неіснуючих парафій, приведемо приклад, коли настоятель відомого в Києві своєю благодійною і просвітницькою діяльністю Кирилівської парафії звернувся в Київську адміністрацію з проханням про передачу споруди колишнього трапезного храму, чиновники йому відповіли: а кому віддавати храм, адже, крім вас, на нього претендує ще невідомий нікому якийсь “Кирилівський жіночий монастир Київського патріархату” (між іншим, він існує тільки на папері). Якщо про монастирі, то в УПЦ-КП зареєстровано їх 28 (по 4,5 черниці на кожний). А які у Філарета монахи, відомо з його особистого прикладу і прикладу “тричі одруженого двічі ченця” намісника Видубицького монастиря. Засумніватися ж у реальності цифри священнослужителів Київського патріархату змушує кількість учнів заочного сектора семінарії, що складає близько 15% від загальної кількості священнослужителів. Невже інші 85% мають духовну освіту? А може, їх взагалі не існує? За всім цим у тіні залишається Римо-Католицька Церква, що в Україні нараховує 818 парафій, на яких служать 450 священнослужителів, з яких 285 - іноземці (цей показник у РКЦ в кілька разів вищий, ніж в інших конфесіях). Католики зареєстрували в Україні 66 монастирів (436 монахів), 31 місію і 13 періодичних видань. Серед протестантів більше всього громад мають євангельські християни-баптисти (2113) і християни віри євангельської п'ятидесятниці (1131), що їм в кількості уступають тільки УПЦ, УПЦ-КП і УГКЦ. Однак баптисти беруть першість з кількості навчальних закладів (42) і учнів у них (3849/2078, річний приріст - 2019 чоловік). А за кількістю служителів (2851) вони уступають тільки УПЦ. У п'ятидесятників кількість пасторів досягла 1737. За ними йдуть адвентисти сьомого дня і свідки Ієгови (відповідно 839 і 488 громад при 1099 і 1752 служителях). Судячи з кількості протестантських громад, вони дозріли, щоб Держкомрелігій серйозно зайнявся проблемою їхнього об'єднання в єдину, національну, незалежну, помісну протестантську церкву, що буде нести правду про Україну в усі кінці земної кулі. Решта релігійних громад - 2125, серед яких неохаризмати всіх мастей і напрямків, протестанти, мормони, кришнаїти, послідовники інших східних релігій і дітище українського товариства “Просвіта” - рідна українська народна віра (РУН-віра), а якщо простіше - язичники. Чомусь не піддалися обліку сатанисти, секта релігієведів та ін. І кому потрібні міфи, створені певними структурами, що повинні були б знайомити нас з достовірною інформацією. А може, не потрібна така статистика, що ігнорує об'єктивні речі в угоду політичній кон'юнктурі, коли релігійні організації стають учасниками своєрідних змагань, які не роблять православних більш православними, а розкольників менш розкольниками? Може, варто залишити церкви в спокої, щоб вони заробляли авторитет не шляхом реєстрації дутих статутів неіснуючих парафій і присвоєнням собі голосних титулів, а займалися пастирською і благодійною діяльністю, щоб люди бачили їхні “добрі справи, прославляли Отця … Небесного” (Мф 5,16). Протоієрей Георгій Коваленко,
"Інформаційний вісник" №5, 2002. |
|||||||
