Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
МОЯ ДРУЖИНА ПРАВОСЛАВНА...Лист в газету (”Начало” №3, 2002)На щастя, їжу мені приходиться готувати не так часто, тому що більшу частину року, як з'ясувалося, становлять пісні дні, а це означає сиро- і малоядіння. Подружні обов'язки теж зведені до нуля, і більше того, якщо дружина удостоїлася причаститися святих Тайн, а це відбувається з нею досить часто, наближатися до неї ближче ніж на один метр, забороняється, щоб благодать, яку вона здобула, не убула. Останнє, в основному, вдається без особливих зусиль, тому що бачимося ми тепер дуже рідко. У будень і вона, і я на роботі, у суботу в неї служба і недільна школа, у неділю - монастирська служба і послух (з'ясовує, хто з парафіян нашої церкви в чому терпить нестатки). Вона і раніше була активною: то суботник, то недільник, то якесь суспільне навантаження, але якось і за собою встигала стежити, завжди і з зачіскою, і одягнена була модно, не те що тепер - волосся абияк підколене, хустина на голові, про косметику, навіть найскромнішу, не може бути й мови. Усе це, як з'ясувалося, підступи лукавого. Знову ж таки дратівливою не в міру стала, та воно й зрозуміло... За весь день набігається, а вночі до екзамену з “Сравнительного богословия” потрібно готуватися, у кого завгодно голова замакітриться. Раніше хоч якийсь передих був. Пам'ятаю, як ми дружно всією родиною готувалися до зустрічі Першотравня, Нового року й інших свят, тепер вже цілий рік живемо під знаком однієї події, що неминуче насувається на нас, - кінця світу. Застілля у нас віднині не буває. Книг ми також не купуємо (“все мирське, все від лукавого”), на пляж не ходимо (оголюватися на людях - прирівнюється до содомського гріху), телевізор не дивимося (прирівнюється до паління і рукоблудної пристрасті). Ні, я не нарікаю, але діточок шкода, їх і зі спортивної, і з музичної шкіл забрали, щоб звести до мінімуму спілкування з невоцерковленими дітьми. Усі друзі мої потрапили в розряд ворогів Православ'я, з якими необхідно вести непримиренну боротьбу, і вони уникають бувати у нас, а якщо хто-небудь і заскочить випадково, квартира негайно піддається окропленню освяченою водою. З жахом чекаю, що й мене з дня на день зарахують до ворогів Віри істинної. Але стати її послідовником не можу з тої простої причини, що треба ж комусь і дітей годувати. Ось так з роздвоєними почуттями і живу. Зараз дружини немає вдома, поїхала в паломницьку подорож, відвідає десять монастирів. Прибирав у неї на столі і знайшов вашу газету між книг з Переданнями святих отців, напевно, вона її читає. Вирішив звернутися за допомогою. Опублікуйте мій лист, будь ласка, слухати вона мене не хоче, то може хоч у газеті прочитає мою сповідь і опам'ятається. Михайло Перебийніс,
м. Кривий Ріг |
|||||||
